- розголосити
- див. розголошувати.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
розголосити
Смотреть что такое "розголосити" в других словарях:
розголосити — [розголоси/тие] лоушу/, о/сиеш; нак. си/, лоус і/т … Орфоепічний словник української мови
розголосити — 1) = розголошувати (піддати розголосові, оприлюднювати щось; пускати чутку, поговір), розбовкати, розбовкувати, розляпати, розляпувати, виляпати, виляпувати, розплескати, розпліскувати, розклепати, розклепувати, розтріпати, розтріпувати,… … Словник синонімів української мови
розголосити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
порозголошувати — ую, уєш, док. Розголосити усе чи багато чого небудь … Український тлумачний словник
продзвонити — дзвоню/, дзво/ниш, док., продзво/нювати, юю, юєш, недок. 1) неперех. Док. до дзвонити 1). 2) перех. і неперех. Дзвоном позначити час або повідомити про що небудь. || безос. •• Продзвони/ти по душі/ церк. забити у дзвони, оповіщаючи про чиюсь… … Український тлумачний словник
промовлятися — я/юся, я/єшся, недок., промо/витися, влюся, вишся; мн. промо/вляться; док. 1) перев. док. Мимоволі розголосити те, що повинно було зберігатися в таємниці; проговоритися. || Заговорити після тривалого мовчання. || чим. Взагалі сказати що небудь.… … Український тлумачний словник
проязичити — чу, чиш, док., перех., розм., заст. Розголосити … Український тлумачний словник
розголошений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розголосити. || розголо/шено, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник
розголошення — я, с. Дія за знач. розголосити … Український тлумачний словник
розмелювати — юю, юєш, недок., розмоло/ти, мелю/, ме/леш, док. 1) перех. Мелючи, подрібнювати, розтирати зерно, перетворюючи його на борошно або крупи. || Подрібнювати, розтирати що небудь, перетворюючи його на порошок або дрібну масу. || перен. Ударами або… … Український тлумачний словник
